Залізобетонні резервуари для вина

В крупних виноробницьких господарствах застосовуються цементовані резервуари для вина. Ці резервуари можуть бути споруджені з каменя, цеглини і усередині і зовні фанеровані цементним шаром. Але такі резервуари не володіють великою міцністю, швидко руйнуються, тому останнім часом ними користуються тільки для зберігання вичавків.
Для вина в даний час будують резервуари із залізобетону. Розміри резервуарів бувають вельми різні і залежать від їх призначення. Так, для зберігання вина застосовуються цистерни 1000,1500 і 2000 дкл, а для купажів великих кількостей вина значно більшій ємкості: 5000, 10000 дкл і більш.
Резервуари із залізобетону покривають шаром цементної штукатурки, після чого вони железнятся.
Щоб захистити вино від дії винищити і залоза, залізобетонні резервуари усередині обкладають скляними або фаянсовими глазурованими плитками.
Є і інші способи, якими більшою чи меншою мірою досягають тієї ж мети, наприклад, обробка внутрішньої поверхні цистерни різними хімічними речовинами. Речовини ці, з’єднуючись з вапном, утворюють нерозчинний в провині шар, який захищає вино від дії цементу.
Обробка винною кислотою найбільш поширена і вважається за якнайкращу. Вона полягає в тому, що стінки резервуарів покривають в два прийоми з триденними перервами 10%-ним розчином винної кислоти. У проміжки між покриттями спостерігають, щоб стінки висохли. На стінках резервуарів при цьому утворюється шар нерозчинної виннокислої винищити. Вважають, що на I м2 поверхні потрібний 40 грама винної кислоти. Добрі результати можна отримати, замінюючи винну кислоту сарною. Ця кислота дає з вапном малорозчинне в провині сірчанокисле вапно (гіпс). Для обробки резервуару готують 10%-ний (по вазі) розчин сірчаної кислоти і змащують їм стінки. Вважають, що на I м2 поверхні резервуару досить 10 грам сірчаної кислоти (уд. вага 1,8).
Як у першому, так і в другому випадку після остаточного просихання стінок (встановлюється по появі на них білого нальоту) рекомендується промити стінки резервуару чистою водою для видалення солей, що надмірно утворилися, і залишків кислоти.
Практика і дослідження, проведені Українським інститутом виноградарства і виноробства імені Ст. Е. Таїрова, показали, що залізобетонні резервуари, оброблені винною або сірчаною кислотою, не надають негативної дії на якість вина. Резервуари із залізобетону, викладені скляними плитками, особливих переваг перед обробленими винною кислотою і іншими хімікатами не мають.
У виноробницьких господарствах, де є коньячне виробництво, часто обходяться без спеціальної обробки залізобетонних резервуарів, наповнюючи їх кілька разів вином, призначеним для перегонки на коньяк. Що утворюється на поверхні стінок цистерни шар винного каменя оберігає вино від впливу цементу.
У Франції, Західній Німеччині, Італії і Америці для покриття внутрішніх стінок залізобетонних резервуарів застосовують різні склади. Широко застосовується ебон італійської фірми Борсарі, що складається з суміші гірського лиску, смоли і бітуму. З ебона з додаванням наповнювачів виготовляються плити, які в гарячому вигляді наплавляються на шорстку поверхню бетону шаром 8 мм; шви загладжуються.
Окрім ебона є багато інших складів для покриття внутрішніх стенів залізобетонних резервуарів — часто застосовується керазоліт, що є продуктом хімічної переробки глин, який наноситься також в гарячому вигляді на сухі шорсткі стіни шаром 6 мм.
Велика частина складів, наприклад, антикори, гашель та інші, запатентовані і представляють секрет фірми. Останнім часом у нас і за кордоном для покриття внутрішньої поверхні залізобетонних цистерн з великим успіхом почали застосовувати різні лаки, які, міцно з’єднуючись з цементом, дають гладку поверхню і не роблять несприятливого впливу на смакові якості вина. Поза сумнівом, що покриттям цього роду належить майбутнє.
Залізобетонні резервуари для вина зазвичай мають форму прямокутних (мал. 5) або циліндрових (мал. 6) камер. Стелі резервуару додається конічна або увігнута догори форма, щоб мати можливість наповнювати резервуари доверху, не допускаючи утворення повітряного простору між поверхнею вина і стелею резервуару.

Залiзобетонний резервуар прямокутний

алiзобетонний резервуар цилiндричний

железобетонниє резервуари (мал. 7) мають в нижній частині дверці-люки. У стелі їх робиться отвір для наповнення резервуару. Декілька вище за підлогу резервуару вправляється кран для спуску вина. Для безпосереднього наповнення бочок вином резервуари споруджують на піднесенні. Пів резервуару робиться злегка похилим до передньої частини, щоб полегшити стікання рідини. Для того, щоб стежити за наповненням залізобетонних резервуарів, влаштовують віномерниє стекла.

Галерея залiзобетонних резервуарiв

«Технологія вина» Українська мова

social position