Властивості винної кислоти і її солей

Властивості винної кислоти і її солей

Винна кислота є безбарвними прозорими кристалами, добре розчинними у воді і спирті.
Виходить вона з виннокислих солей шляхом дії на них мінеральними кислотами (сарною, соляною).
Винної кислоти у вільному поляганні у відходах виноробства знаходиться дуже мало або зовсім немає.
У тих випадках, коли потрібний всі солі винної кислоти, розчинні і нерозчинні, такі, що знаходяться в оброблюваних відходах, очистити від забруднюючих речовин, діють мінеральними кислотами (сірчаною або соляною). Цим шляхом солі переводять в розчин, який піддають відстоюванню, а осад, що є гряззю, відокремлюють шляхом зливання рідині і таким чином отримують очищений продукт. Рідину, що є розчином винної кислоти, обробляють вапном. Бітартрат, або кислий виннокислий калій (Kh5с4o6), в чистому вигляді є безбарвними кристалами, що дають при роздрібненні білий порошок, досить добре розчинний в гарячій воді і погано розчинний в холодній.
Розчинність бітартрата при різних температурах дана в таблиці. 37.

Бітартрат в спирті не розчиняється. У водно-спиртових розчинах розчинність його зменшується із збільшенням змісту спирту.
У таблиці; 38 вказана розчинність бітартрата у водно-спиртових розчинах при 12°.
Бітартрат є одним з найважливіших речовин, які знаходяться у винограді, переважно у виноградному соку. Загальний вміст виннокислих солей у виноградному соку коливається я середньому від 7 до 9 грама/л.
При перетворенні виноградного соку на вино під час бродіння і після нього частина виннокислих солей випадає; ці солі, що осідають на дні і на стінках бочки, утворюють винний камінь Окрім бітартрата, що є кислим виннокислим калієм, в суслі знаходиться також в значно меншій кількості виннокислий кальцій, що осідає в провині разом з бітартратом при утворенні винного каменя.
Из описаних вище властивостей бітартрата можна зробити важливі практичні виводи.
Перш за все треба звернути увагу на те, що розчинність бітартрата у воді з пониженням температури швидко падає (див. таблиці. 37). Це особливо важливо мати на увазі при витяганні виннокислих солей з вичавки гарячою водою. Якщо після розвантаження перегінного куба дати рідини остигнути, то деяка частина бітартрата випадає в осад і залишається на вичавці. От чому для повнішого витягання бітартрата застосовують повторне кип’ячення. З тієї ж таблиці видно, що в матковому розчині, який зазвичай зливають з винного каменя, що випав в осад, в каналізацію, пропадає деяка кількість бітартрата. Величина втрат тим більше, чим вище температура маткового розчину.
З таблиці. 38, що показує розчинність бітартрата у водно-спиртових розчинах, видно, що при збільшенні змісту спирту в провині бітартрат випадає в осад. Це зазвичай спостерігається при спиртуванні сусел і вин, а також при утворенні спирту в суслі під час бродіння.
Випадання бітартрата відбувається також при пониженні температури вина, що буває при перекладі вин в приміщення з нижчою температурою, наприклад при перенесенні вина з бродильного приміщення в підвал. Вплив пониження температури вина на випадання виннокислих солей можна спостерігати при приміщенні вина в холодильники.
Як і всі виннокислі солі, бітартрат добре розчиняється в мінеральних кислотах. Цим користуються на виробництві у всіх випадках, коли потрібний цілком розчинити виннокислі солі, що знаходяться у відходах, у тому числі і бітартрат.
Виннокислим кальцієм (Сан4с4о6) є біла кристалічна речовина. У воді він нерастворім, але добре розчиняється в мінеральних кислотах. У вичавці і дріжджах виннокислого кальцію мало. Кількість його у відходах збільшується, якщо під час виноробства сусло або мезгу обробляли вапняними солями, наприклад три гіпсуванні, або при переробці відходів вживали жорстку воду, що містить надлишок вапняних солей.
Тому при роботах по витяганню виннокислих солей з відходів виноробства не слід вживати воду, багату вапняними солями. Наприклад, якщо при обробці вичавки вживають воду, що містить вапно, частина бітартрата переходить у виннокисле вапно і залишається у вичавці. Оскільки виннокисле вапно (Сан4с4о6) майже нерастворіма у воді, то і повторне кип’ячення не витягує виннокислого кальцію, що осів на вичавці, і він викидається з вичавкою. Тільки обробка сірчаною або соляною кислотою, які розчиняють виннокислі солі, дає можливість виділити з вичавки виннокисле вапно, що осіло на ній.
При виборі води для переробки віноотходов необхідно звертати особливу увагу на вміст в ній винищити і уникати вживання при перегонці жорсткої води. Але і жорстку воду можна зробити придатною, додавши 60-80 грама сірчаної або соляної кислоти на 1 дкл. Можна також вживати відпрацьовані маткові води з того ж перегінного апарату протягом чотирьох-п’яти перегонок, після чого ця вода делаєтся непридатною, оскільки збагачується слизистими речовинами.
На практиці часто користуються водою з холодильника, де вона піддається попередньому нагріву і завдяки цьому звільняється від надлишку винищити.
Нерозчинність виннокислого кальцію у воді використовується у виробництві віннокислотного сировини при виділенні його у вигляді виннокислої винищити.
Весь процес при цьому зводиться до того, що спочатку з винних відходів витягують виннокислі солі шляхом обробки гарячою водою або мінеральними кислотами (сірчаною або соляною), після чого ці солі переводяться у винну кислоту. Отриманий розчин очищають відстоюванням і за допомогою вапняного молока переводять всю винну кислоту у вапняні солі, які унаслідок нерозчинності у воді осідають на дно. При зливанні рідини з осаду відокремлюють виннокисле вапно і таким чином витягують всю винну кислоту з оброблених винних відходів.
Є ще одна речовина, що виходить в розчинах під час переробки відходів виноробства на віннокислотноє сировині. Це — середній виннокислий калій.
Виннокислий калій (К2н4с4о6) в протилежність виннокислій винищити добре розчинимо у воді. Він виходить в процесі виробництва в тих випадках, коли винні відходи для витягання виннокислих солей обробляють тільки водой1 без допомоги кислот (сірчаною або соляною) і отримані водні розчини бітартрата облягають вапняним молоком. У такому разі при дії вапняного молока утворюються в осіданні виннокислий кальцій і виннокислий калій, що залишаються в розчині. Для того, щоб перевести виннокислий калій в осад, необхідно додати в розчин хлористого кальцію або соляної кислоти, яка при дії винищити утворює той же хлористий кальцій.
Зневага до додавання хлористого кальцію або соляної кислоти у вказаних вище випадках неприпустимо, оскільки при обробці одним вапняним молоком, без додавання хлористого кальцію, з осаду в стічну канаву зливається і розчинений в рідині виннокислий калій, тобто втрачається цінна віннокислотноє сировина.
В деяких випадках залежно від складу оброблюваного розчину бітартрата втрати можуть досягати 50%.
Винний камінь є відкладеннями виннокислих солей на стінках винного посуду. Ці відкладення утворюються під час бродіння і витримки вина. Винний камінь складається переважно з бітартрата.
Крім того, в нім є в невеликій кількості і інші виннокислі солі: виннокисле вапно, виннокислий магній та інші, а також сторонні речовини (дріжджі, бактерії і забруднюючі речовини). Очищений кристалізацією винний камінь вживають в медицині під назвою кремортартара.
Вміст виннокислих солей у винному камені в середньому складає близько 60%, а в окремих випадках досягає 70% і вище.

«Технологія вина» Українська мова

social position